Перше у 2020 році відвідування студентами і співробітниками ОДЕКУ Одеського академічного театру музичної комедії ім. Михайла Водяного, організованого кафедрою українознавства та соціальних наук (Слободянюк О.Р., Глушкова Н.М., Краснянська Н.Д.,Кантарджи Н.І., Бубнов І.В.), прийшлося на один з прем’єрних показів мюзиклу «За двома зайцями».
Увечері 20 лютого 2020 р. шанувальникам легкого жанру було запропоновано яскраве, блискавичне, динамічне дійство за мотивами однойменної комедії М. Старицького. Одеський академічний театр музичної комедії вже звертався до цього матеріалу в 1955 році. Та постановка мала оглушливий успіх у публіки. І от, через 65 років, « За двома зайцями» – знову з’явився репертуарі театру.
Погодьтеся, що не має цензу переказувати всім відомий сюжет про історію «жевжика», піжона, Свирида Петровича Голохвостова-Голохвастова, цирюльника з Подолу, який загруз у боргах і намагається поправити справи одруженням на багатенькій і гламурній, але некрасивої Проні, заодно легковажно намагаючись закадрити гарненьку, але простувату і бідну Галю, і був викритий, і залишився при боргах, проте неодруженим і вільним.
Але ж чому ця невигадлива історія не вивітрюється, не видихається і завжди пам’ятається? Мабуть тому, що в ній її автор гарненько просмикнув міське міщанство з його гламурними претензіями, показав, який пан виходить з хама. Однак часи йдуть, а тема залишається як ніколи актуальною – хами лізуть у пани, і багатьом це, на жаль, вдається. І як глядачеві, так і у житті, хочеться, щоб будь-який нахаба таки був осоромлений.
Ця невибаглива історія ще й тому привертає до себе увагу глядачів, що розповідається за законами мюзиклу, де пріоритетним принципом виступає не літературна основа, а музикальний компонент. Основною формою висловлювання думок тут виступають переважно пісні і танці.. І тому, якщо ви мабуть напам’ять знаєте подальший розвиток сюжету, а реакції персонажів для вас майже передбачувані і ви з легкість вгадуєте якусь недочуту фразу, ви опиняєтесь втягнутим у якийсь музично-вокально-танцювальний буревій, який не відпускає вас протягом всієї вистави.
. Цікаво, що в цій п’єсі музика виступила ще й як певна родзинка стилю фолк-фьюжн. Її еклектичність наче навмисно була використана задля того, щоб повною мірою передати етнічно-культурну різнобарвність і різноманіття київського Подолу – района міщан, середовища проживання купців, крамарів і ремісників, такого собі маленького інтернаціонального вавилону, де звучать і український суржик, і єврейський їдиш. А для одесита такий музикальний колорит – це справжній бальзам на душу…
Отож, прекрасна музика з легко пізнаваними музичними цитатами, мовний колорит, костюми, гумор, яскраві артистичні роботи – все це було присутнім в мюзиклі, і, зрештою, забезпечило справжнє задоволення від театрального дійства!
Тому не дивно, що на музично-танцювальне дійство, яке представила вистава «За двома зайцями» цього вечора, публіка відреагувала з усією безпосередністю – криками й оваціями.
Сподіваємось, що приємний відпочинок і позитивні емоції, що їх отримали студенти і викладачі університету, надихатимуть їх на подальшу плідну роботу.
